Михайло ПОПЛАВСЬКИЙ: «Телемарафон «Пісня об’єднує нас!» — безпрецедентний вікопомний мегапроект, унікальний для нашої країни»

Ідея проведення в Україні музичного марафону української пісні належить Ми­хай­лові Поплавському — генеральному продюсерові, головному режисеру-постановнику проекту та генеральному директору Національної телекомпанії України Єгору Бенкендорфу.

Ось той випадок, коли читача слід відразу попередити, що, якими б словами не описували ми це дивовижне дійство, вони всі будуть сухі і незграбні. Бо ж немає слів, якими можна передати те, що відбувалося протягом майже п’яти діб у прямому ефірі Першого національного і телеканалу «Ера»! Мільйони глядачів — поціновувачів мистецтва та культури — були буквально прикуті до телевізійних екранів, не просто спостерігаючи, як українська пісня йде на світовий рекорд, а насолоджуючись її багатогранністю, мелодійністю, захоплюючись її талановитими виконавцями.

А почалося все зі спільної ідеї генерального директора Національної телекомпанії України Єгора Бенкендорфа та генерального продюсера, головного режисера-постановника проекту Михайла По­плав­сько­го — провести найтриваліший у світі телемарафон української народної і сучасної пісні. Разом із цією світлою ідеєю виникла глобальна мета — зробити незалежну Украї­ну світовим рекордсменом, потрапивши до Книги світових рекордів Гіннесса у категорії «Най­три­ва­ліший музичний телевізійний марафон національної пісні у прямому ефірі».

І це сталося! Мегапроект української пісні — телемарафон, що дістав промовисту назву «Пісня об’єднує нас!», — був реалізований: його трансляція тривала з п’ятої години тридцятої хвилини 29 березня до дев’ятнадцятої години тридцятої хвилини 2 квітня. Тобто від часу запуску таймера початку пісенного марафону до його останніх тріумфальних акордів минуло 110 годин 4 хвилини 30 секунд! Італійський рекорд — 103 години 9 хвилин 26 секунд, установлений у березні 2010 року у місті Пезаро, побито! І хто ж після цього заперечуватиме, що українська нація — найспівучіша у світі!

Що творилося у спеціально обладнаній студії Першого на­ці­ональ­но­го каналу ввечері 2 квітня після закінчення телемарафону, треба було бачити! Щойно на табло таймера висвітилися цифри 110.04.30, як у студії почалося неймовірне. Зовсім незнайомі люди обіймалися, хтось витирав зволожнілі від сліз радості очі, а молодь із захватом скандувала: «Ре-корд! Ре-корд! Ре-корд!». Цієї миті згадалося недавнє політичне телешоу на іншому українському телеканалі, де, вибачте, до дірок затирали тему відновлення загубленого українцями патріотизму. Та нікуди він не подівся, наш патріотизм, — просто треба зачепити оті ніжні струни української душі. Так, як зумів це зробити головний режисер-постановник мегапроекту Михайло По­плав­ський.

Навіть уявити неможливо, що треба зробити для проведення такого всесвітнього торжества української пісні! Під час прес-конференції, що відбулася відразу після телемарафону, було зазначено, що підготовка до втілення ідеї у життя розпочалася задовго до її оприлюднення. Команди На­ціо­наль­ної телекомпанії України та Київського національного університету культури і мистецтв працювали одразу у кількох напрямах: технічного забезпечення проекту, збору пісенного матеріалу, зв’язків з українською діаспорою. До грандіозного задуму приєдналися й творчі групи проектів «Наша пісня», «Фолк-musik», «Крок до зірок». Усього над телемарафоном працювало 2012 осіб — музикантів, технічного і творчого персоналу.

А взяли участь у цьому, як сказав один із молодих виконавців гурту «Mad heads XL», «абсолютно безумному дійстві» 385 солістів і гуртів, у виконанні яких прозвучало понад дві тисячі українських пісень різного жанру — від народних до репу, від дум до рейву. До участі у телемарафоні вдалося залучити як найпопулярніших зірок, так і талановитих виконавців з усіх куточків України, як солістів, так і гурти та аматорські хори.

Зараз, певно, легше сказати, хто не співав під час телемарафону. У чудодійній ході до світового рекорду возвеличували українську пісню Ніна Матвієнко, Іван Попович, Віталій Коз­лов­ський, Павло Дворський, Ніна Мир­вода, Алла Кудлай, Наталія Бу­чин­ська, Павло Зібров, Катя Бужинська, Віктор та Любов Анісімови, Наталія Валевська, Віктор Сви­рид, Оксана Пекун, Віктор Павлік, гурти «Геть­ман», «Кобза», «Україн­ські барви», «Да­ха­Бра­ха», «Гай­да­ма­ки», «Гон­та», «Фрі­стайл», «Сві­тязь»...

Все було незвичайним на цьому телемарафоні: колоритні українські пісні, які дехто з нас чув уперше в житті, учасники, емоційні ведучі, сценічні заставки з багатим українським орнаментом, чудовими краєвидами нашої України. Незвичайним було навіть те, що транслювався він усі 110 годин без набридлої людям реклами, бо був ініційований як некомерційний проект, генеральним спонсором якого виступила мережа еко-ресторанів «Батьківська хата», і можна тільки уявити, які кошти були витрачені Ми­хай­лом По­плав­ським для встановлення цього неймовірного світового рекорду. Не­за­бут­ньою була й сама процедура вручення пред­ставником світової Книги рекордів Гін­несса Віном Шармою Єгору Бен­кен­дор­фу, Ми­хай­лу По­плав­сько­му та Ігорю Ло­та­шев­сько­му сертифіката про внесення України до Книги рекордів Гін­несса у категорії «Най­три­ва­лі­ший музичний телевізійний марафон національної пісні у прямому ефірі».

Отримуючи сертифікат, генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф наголосив: «Коли ми починали цей безпрецедентний вікопомний проект, унікальний для нашої країни, ставили перед собою декілька цілей: не тільки заявити, що наша культура, наша пісня — прекрасні і нам до снаги побити будь-які рекорди. Метою було й консолідувати українське суспільство, а ще популяризувати Україну та її національну пісню».

Під час прес-конференції було повідомлено, що телевізійний марафон «Пісня об’єднує нас!» дивилися в 155 країнах! От­же, девіз усього телемарафону «Три­май­мо українську хвилю!» не тільки зрозуміли, а й підтримали у всьому світі.

На прес-конференції на запитання Михайлу Поплавсько­му, що він відчуває після здійснення такого масштабного пісенного марафону, той відповів: «Гор­дість! Велику гордість за наш талановитий український на­род!». Українська пісня — це генетичний код нашої нації; у кожній пісні — історія держави, її традиції, пра­гнення до самовизначення, любов до рідного краю, оптимізм та віра у велике майбутнє Украї­ни. Те­ле­ма­ра­фон репрезентує золотий фонд національної пісні, консолідує українців усього світу та стверджує позитивний імідж нашої держави. Ми­хай­ло Ми­хай­ло­вич побажав любити Україну та чудові, неповторні українські пісні. І зазначив: «Я дуже радий, що причетний до великої справи — довести, що українська пісня є найкращою за своїм різноманіттям та красою. Я мрію, щоб в Україні стало модно бути УКРАЇНЦЕМ!».