В разделе: Архив газеты "Бульвар Гордона" Об издании Авторы Подписка
Как живете-можете?

Рок-группа «Гайдамаки» отметила 10-летие и распалась?

Анна ШЕСТАК. «Бульвар Гордона» 21 Марта, 2012 22:00
Анна ШЕСТАК
- Насправдi це типова для шоу-бiзнесу ситуацiя - конфлiкт мiж лiдером гурту, який водночас є автором пiсень, менеджером та генератором iдей, i музикантами, якi протягом довгого й важкого часу формування йдуть за ним, а потiм, коли iмiдж уже сформовано, вирiшують, що лiдер їм не потрiбен, - объяснил «Бульвару Гордона» солист «Гайдамаков» Александр Ярмола. - Кожному хочеться керувати, i кожен вважає, що йому до снаги бути менеджером. Так сталося i в нас.

Зараз усi читають звернення музикантiв, де вони звинувачують мене у рейдерствi, авторитаризмi, у тому, що я з власної волi змiнив склад «Гайдамакiв», замiнивши українських учасникiв польськими... Проте чому я це зробив i нащо воно менi треба, не кажуть. Як i про те, що конфлiкт виник не зараз, а навеснi минулого року, коли мене, «авторитарного й жорсткого», просто поставили перед фактом: «Грати разом ми не будемо, тож вигадуй причину, з якої ти йдеш iз гурту». Куди - в iнший проект чи просто на вулицю - колег не цiкавило.

Наскiльки я авторитарний, ви бачите самi: якби це справдi було так, я б нiколи не мав такої опозицiї. Також не розумiю звинувачення в рейдерствi, бо, крiм написання пiсень, займався всiма органiзацiйними справами гурту, перемовинами з партнерами, створенням iмiджу, побудовою шоу, брав на себе всю юридичну вiдповiдальнiсть. Музиканти ж у цей час робили аранжування, ходили на iнтерв'ю та спiлкувалися з друзями, якi тепер їх пiдтримують.

У нас не спiвпали погляди на творчiсть i позицiонування гурту. Я бачив «Гайдамакiв» європейською українською групою, яка виконує фолк-рок. Звiдси й поїздки на Sziget, iншi європейськi фестивалi, в Кустендорф Емiра Кустурiци, всi концерти за кордоном. I ми досягли успiху, бо за кордоном «Гайдамакiв» знають. Я в жодному разi не дистанцiювався вiд України, просто мав за приклад iншу модель шоу-бiзнесу, вiдмiнну вiд української. У нас шоу-бiзнес ще тiльки формується, а тому абсолютно непередбачуваний.

На Заходi є етика працi та юридичнi норми: якщо ти уклав угоду, в означений час будеш на концертi. Тут - iще не вiдомо, де ти будеш, бо концерт можуть вiдмiнити за день до початку, гонорар не заплатити, угод нiхто не хоче пiдписувати... Тож я обрав Захiд, де ми спiвали лише українською (не рахуючи кiлькох кавер-версiй), i всiх у гуртi це влаштовувало. Принаймнi, 10 рокiв.

Iнша «провина» полягала у тому, що я пишу пiснi на соцiальнi теми, якi не є комерцiйними, i не так пiарюся, не беру участi у «Танцях iз зiрками» й iнших подiбних проектах. Я вiдповiв, що рок-музикант має займатися рок-музикою, розвиватися у цьому напрямку, створювати новий матерiал, а запис нашого нового альбому постiйно вiдкладається. На жаль, це вабило хлопцiв менше, нiж можливiсть керувати гуртом самостiйно й влаштовуватися на корпоративи. Усi спроби пояснити, що група не може мати один iмiдж на Заходi й iнший - в Українi, були марними. Музиканти досить упевнено мене посилали й чекали, коли нарештi пiду...

А коли зрозумiли, що справу, у яку я вклав усе своє життя, залишати не збираюся, сказали: «Добре. Граємо разом, але ти нiчого не вирiшуєш. Про те, де виступати, ми домовляємося самi». I почали дiяти за принципом: «Нас бiльше, отже твоя думка нас не цiкавить». Кiлька разiв намагалися влаштувати концерти через голови менеджерiв, iз якими домовлявся я, абсолютно не зважали на попереднi угоди, новий альбом вiдклали на невизначений час: «Старi пiснi ще довго можна грати». I я, зрештою, обурився, бо це деградацiя. Запропонував вiдпрацювати концерти, запланованi на лiто, i розiйтися на два проекти, жоден iз яких не буде називатися «Гайдамаки». Музиканти вiдмовилися: «Ми ще на «Євро-2012» плануємо грати, ця назва нам потрiбна».

За два днi до Нового року, коли в мене на руках були квитки, дiзнався, що у нас корпоратив в Українi. Питаю: «Чому мене не попередили?». - «А навiщо?». Хлопцi вже все вирiшили. Iншої назви для свого проекту вони навiть не шукали. Проблема для них полягала у тому, що торгiвельна марка зареєстрована на мене, а я нарештi прийняв зважене рiшення змiнити склад гурту i повiдомив про це на зустрiчi.

Виступати пiд назвою «Гайдамаки» вони юридично та морально не мають права, тож, думаю, не будуть, отже «Гайдамаки» зараз працюють над новим матерiалом у новому складi, де, до речi, далеко не всi музиканти поляки. Я запросив польського гiтариста Дзiкi, це правда, але вiн унiкальний музикант, та й з «Гайдамаками» спiвпрацює давно, у тому числi як музичний продюсер, i досi жодних питань iз цього приводу вiд хлопцiв я не чув. До того ж це круто, що європейськi музиканти хочуть грати в українському гуртi. Цiкаво, який ще український гурт може цим похвалитися? Кого з наших музикантiв запросив, поки що говорити не буду. Нещодавно назвав кiлька прiзвищ - i цим людям почали дзвонити: «Як ти можеш грати на моєму мiсцi?».

Шкода, що 10-рiчна спiвпраця закiнчилася скандалом, я був проти розголосу, виносу, так би мовити, смiття з хати. Але я радий, що всi живi-здоровi, нiхто не зник, усi лишилися на сценi. Хлопцi працюють iз Тарасом Чубаєм, якого я вважаю видатним артистом, i скоро заявлять про себе у його новiй програмi.

Щоправда, прикро, що люди пiдхопили звинувачення, навiть не подумавши, що гурт не сам їздив на фестивалi свiтового рiвня - хтось його просував. Не знайшов пiснi десь на дорозi - їх хтось написав. Про те, що я нiколи не вiдокремлював себе вiд колективу i не пiарився як солiст, «обличчя» «Гайдамакiв», хоча мiг. Журналiсти, якi спiлкувалися зi мною, публiка, яка спiвала мої пiснi, почули: «Ярмола - рейдер» - i враз пiдхопили й розвинули тему: «Рейдер! Злодiй! Набрав полякiв...». Як цi люди тепер будуть менi в очi дивитися, не знаю. Хоча, здається, їх самих це не дуже хвилює...



Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter
Комментарии
1000 символов осталось