Ольга Сумская учит россиян шокать и гэкать
У центрi сюжету - мати, яка розривається на трьох роботах, окрiм клiнiки, i дармоїди, якi чекають на неї вдома, - чоловiк i двiйко дiтей. Говоримо суржиком. Дуже смiшно було, коли я росiян навчала шокати i гекати - перевчала з ма-а-асковського акценту. Це робилося на знiмальному майданчику i присутнiх, звичайно, потiшило. Режисер - Олександр Онуров, нащадок Вiри Леонiдiвни Предаєвич i Олександра Онурова-старшого - корифеїв Київського театру Лесi Українки.
Вiдпочивала я на кiнофестивалях. Спершу - в Одесi, потiм - в «Артеку». Враження прекраснi, особливо вiд Рутгера Гауера. Я навiть фотографувала його: мій чоловiк - великий прихильник цього актора. Та й менi вiн подобається. Ви не повiрите, але Гауер схожий на мого батька - так само блакитноокий, сивочолий благородний мужчина. Вiталiй теж зi мною згоден - як тiльки побачив, сказав: «Дивись, он копiя В'ячеслава Гнатовича пiшла!». Хороша була атмосфера, Одеський фестиваль вiдбувся на вищому рiвнi.
В «Артеку» була президентом української делегацiї, а росiйську очолював Олександр Михайлов. Ми гарно спiлкувалися, потоваришували. Вiн подивився на мою Тоню, сказав: «Интересная у вас дочь. Пусть приезжает через два года - я буду курс набирать во
ВГИКе». Я кажу: «Тоню, може, тебе хоч Олександр Якович зацiкавить, бо, бачите, в «Щуку» не поїхала...». Її брали, i програма цiкава була. Але Москва доньцi не сподобалася. Та й цiни там кусючi. Для українцiв чотири роки навчання коштують бiльше 40 тисяч доларiв, а для бiлорусiв - безкоштовнi або за помiрну плату. Я була вражена: у Школi-студiї МХАТу - 50 тисяч доларiв за навчання, у ВДIКу - до 20-ти... Молодi люди просто не мають змоги втiлити мрiю стати актором, це нечесно!
Зараз Тоня працює моделлю, знiмалася у Грецiї, Iспанiї. У вереснi кличуть до Мiлану, але не знаємо, чи поїде: вона телеведучою хоче починати. На одному з українських телеканалiв стартує програма «Зупинись, зiрко!» з Антонiною Паперною». Мене ж запросили на Перший нацiональний - там iде пiдготовка до нового проекту «Легко бути жiнкою».
А поки що ми з чоловiком ремонтуємо офiс. Почали аж на Новий рiк, думали, мiсяцiв за два впораємося, а вже осiнь на носi... Повiрте, коли вiсiм рокiв ми робили ремонт у цiй хатi, усе коштувало iнші гроші. Я в шоцi вiд таких цiн, а що вдiєш? Єдиний вихiд - працювати ще бiльше.